Цікавий коментар Шльоцера 1785 р. до одного місця в Історії Литви Кояловича. За "Fortsetzung der Algemeinen Welthistorie durch eine Gesellschaft von Gelehrten in Teutschland und Engeland ausgefertiget: Funfzigster Theil" с. 220

Перекладаючи, а скоріше переказуючи, Historiae Lituanae... Кояловича, а саме те місце під 1508 роком, у якому йдеться про заколот Глинського і де сказано, що Глинський залучив на свою сторону руських панів і княжат тим, що обіцяв відновити Руську державу і перенести велике княжіння з Литви у Київ, Шльоцер вміщує такий коментар для своїх німецьких читачів: 

"Словами Russen, Russland, Russisches Reich означають тут [у Кояловича - М.М.] і у інших польських авторів з 14 по 17 ст. дещо зовсім інше, ніж те, що вони означають зараз. А саме, ними означають всю більшу половину давньої Руської держави по цю сторону Дніпра, а також велику частину земель по ту сторону цієї річки; отже, всю Білу, Червону і Малу Русь, Волинь. Від цих земель вони дуже ретельно відрізняють Москву, вельми нове руське князівство, яке з самого початку являло собою лише апанаж [удільне князівство? - М. М.] та й то під іменем Володимира і Суздаля. Те, чим для християн в Іспанії стали Астурійські гори, тим стало, частково через своє розташування, для всієї Русі [ganz Russland] колись зневажене Московське князівство: відроджувачем держави проти всіх, хто її колись розібрав, тобто монголів, татар, литовців, поляків, лівонського ордену, шведів. Про надзвичайний шлях вивищення цього невеликого князівства можна крок за кроком і досить повно дізнатися з руських літописів, якщо мати хист сприймати сухі факти у викладі монахів. Наведене тут, у параграфі 194 і далі в наступних місцях, слугуватиме прикладом суперечок на цю тему між литовцями і московитами. Довгий час литовці володіли Новгородом, Псковом, Сіверщиною тощо за правом завоювання, московський же князь стверджував, що всі ці землі належать йому за спадковим правом. Литовці головним чином доводили, що ніколи це не належало Москві (котра сама була удільним князівством [apanagierte Fürstentum]). Але литовці не знали, чи не хотіли знати, що московські князі поза всяким сумнівом походили від Рюрика та Володимира Великого і на цій підставі (за яким правом - це інше питання) стверджували свою претензію на всю стару Руську державу. In nomen et ius de se ortorum Moscorum partim transiit (руська держава) - [у ім'я і право московитів, які від неї народилися, перейшла (руська держава) - М.М.]. - Кромер за Міцлером I, c. 121. Оже, я роблю висновок, що колись поширена у Європі назва "Московська держава", "московити" тощо не мають у собі протиріччя, як могло декому, зокрема і мені, здаватися. Назва "московское государство" безліч разів зустрічається у літописах цієї країни. Воно стоїть у назві надрукованої у 1771 р. в Петербурзі так. зв. Хроники о мятежах при Лжедмитрии... І у митній уставі царя Івана Васильовича від 1571 р. загальна назва руський не вживається, а замість неї вжито осібні назви: москвітін, смолянин, тверитин, новгородець, а також литвин, німчин тощо. Однак, всі ці осібні назви були витіснені московськими князями для того, щоби називатися (за неодмінних рішучих протестів литовців) царями всієї Русі (всеросійськими) і в силу цього імені робити завоювання (отже це не була так. зв. логомахія, як це намагалися удавати литовці). В історії відвоювання і об'єднання своєї країни Іспанія і Росія мають багато подібностей, однак, добре помітною є така особливість: ще й до сьогодні в титулатурі іспанських королів не зустрічається загальна назва "Іспанія", а натомість є лише осібні назви: "Арагон", "Кастілія", "Леон" тощо.