Ієзуїти про пережитки язичництва в Литві

З щорічних листів ієзуїтів (Annuae litterae Societatis Iesu) від 1583 р. 

Зі звіту про події року в вільненськім колегіумі

Місіонерство в Жмудcькій землі

В жмудській землі багато жителів є схильними до забобонів і марновірства. Селяни вклоняються духу, якого вони називають Дімстіпан, а ми могли б назвати його духом диму чи вогнища. Cуcіди приносять йому в жертву півнів. Потім кожна сім'я обідає у себе окремо, хто чим може. З обіда щось лишають на наступний день для обряду. А воду, якою миють в цей день посуд, виливають у вогонь. За померлими кожний за своїм достатком справляють щорічно справляють поминки таким чином: виливають воду під стіл, встановлюють ложки в тарілки, і при запалених свічках ворожбит звертається до померлих; в цей день не лягають спати, доки цей обряд не буде виконано. Невеличкі шматки їжі при цьому розкидують по долівці. Або ще ось які дурниці: на день П'ятдесятниці кожна з сімей приносить якусь частину зерна, з якого вони разом варять питво. Потім ріжуть барана або заколюють теля на березі річки і сідають колом. Воржбит або просто стара людина чинить над м'ясом узливання, після чого всі починають молитись про добру годину. Що можна ще відмітити? Немає ні єдиної життєвої обставини, де не відчувалось би це марновірство. Той, у кого починає хворіти дитина, кличе ворожбита, який обирає за жеребом і приносить в жертву ягня ради одужання хворого. М'ясо цього ягняти можуть їсти лише батьки хворого і інші діти. А шкуру лишають ворожбиту. При родах жертвують півня і курку. Коли худоба приводить дуже гарний приплод, господар приносить його в жертву для збільшення стада, але м'яса цієї жертви не може вживати ніхто, крім дітей і батьків цієї родини. Дітей, які помирають без хрещення, кладуть між гілок липових дерев, які вшановують як священні, оскільки вважають, що таких дітей гріх ховати в землі. Також такий звичай: жінки вдень приносять в жертву вгодовану свиню, потім готують і з'їдають її м'ясо. Залишки ж частково складають в льох, а частково - під домашні жернови. Керує цим обрядом щойно заручена дівчина. Вважають, що порушити цей обряд означає накликати на себе помсту богині землі. Бути п'яним у них вважається достойним хвали. Шлюб утворюється викраденням дівчини, причому чоловік може мати за дружин кількох жінок.

Жодного поняття ні про триєдиного Бога, ні про спокутування людського гріху ні про безсмертя душі не мають. Ні в яких церковних таїнствах участі не приймають: весь час проводять в оранні, боронуванні і всілякому поранні на своєму грунті. Не важко уявити яких зусиль вартує окультурення таких людей.

Але з з божою поміччю зробили так, що ті, хто спочатку зустрічав нас насмішкою, а то і відвертим реготом, звикли до частих бесід з нами і почали навіть збиратись разом, щоб нас послухати. Не менше зроблено і в місті.